На сьогодні метод «холодного» вирощування новонароджених телят дещо призабутий, хоча за правильного його використання можна гарантовано підвищити збережуваність молодняку й виростити у майбутньому високопродуктивних тварин. З наукового погляду, метод «холодного» вирощування телят полягає в тому, що вони дихають чистим зовнішнім повітрям природної температури і вологості, практично позбавленим шкідливого мікроклімату тваринницького приміщення, що сприяє вирощуванню здорових та міцних тварин. Кожен господар або керівник сільськогосподарського підприємства бажає мати високопродуктивних тварин і вести галузь скотарства прибутково. Для цього власник тварини або зоотехнічна й ветеринарна служби господарств прагнуть одержувати і вирощувати якісний молодняк. Як водиться, на зимово-весняний період припадає понад 60% отелень корів і народжень телят, але понад 80% телят мають різні респіраторні та кишково-шлункові захворювання. Це пояснюється тим, що не приділяється належної уваги утриманню й годівлі сухостійних корів, особливо новонароджених телят. Метод вирощування новонароджених телят у холодних приміщеннях розробив та впровадив відомий вчений і практик, автор костромської породи великої рогатої худоби, професор С. І. Штейман. Яким же чином його було винайдено? Дуже просто. Випадок! Ще в 40-і роки минулого століття на початку зими, коли в околицях села Караваєво Костромської області випав сніг і почались морози, із стада радгоспу зникла корова. Після кількох тижнів пошук увінчався успіхом. Корову знайшли поблизу лісу в копиці соломи живою й здоровою. Разом з нею жило міцне й бадьоре теля, яке вже встигло добре адаптуватися до навколишньої холодної температури повітря. Так зародився метод вирощування новонароджених телят у холодних приміщеннях, який по праву вважають «караваєвським». На сьогодні існують різні модифікації «холодного» методу вирощування телят у зимово-весняний період, серед яких доцільно виділити такі системи утримання тварин на вулиці: в індивідуальних клітках із дахом, який знімається; в індивідуальних клітках-будиночках з вигульними майданчиками; в індивідуальних клітках під навісами; в індивідуальних клітках у нетипових холодних приміщеннях капітального чи полегшеного типу з вигульними майданчиками на вулиці; після дво- тримісячного віку — групове безприв’язне утримання в ізольованих боксах на глибокій солом’яній підстилці в нетипових холодних приміщеннях капітального або спорудах полегшеного типу з вигульними майданчиками на вулиці. Вигульні майданчики повинні мати тверде покриття. Телят, починаючи з третього-четвертого дня від народження, на вигульні майданчики рекомендується випускати вільно або регламентовано, з урахуванням вуличної температури. Індивідуальні клітки, будиночки та холодні приміщення повинні мати годівниці для грубих, соковитих, концентрованих і мінеральних кормів. Яку модифікацію застосувати, повинен вирішити власник тварин, з урахуванням матеріальних та технологічних можливостей господарства. Суть практичного застосування «холодного» методу вирощування телят ось у чому. Після 24 годин від народження, коли теля обсохло й мало кілька випоювань молозивом, його переносять в індивідуальні приміщення на вулиці (попередньо ретельно розтерши йому шкірний покрив). При цьому у телят відбувається рання стійка і довготривала адаптація до холоду. С. І. Штейман пропонував, за будь-якої температури, телят одразу ж після народження переносити в холодний телятник і, якщо на вулиці температура 7°С, індивідуальну клітку утеплювати зверху та з боків соломою, а саме теля накривати соломою. Коли теля обсохне (приблизно через 8–12 годин після народження), його треба розтерти солом’яним джгутом. На вулиці теля в індивідуальній клітці-будиночку слід утримувати на глибокій солом’яній підстилці завтовшки 20–30 см (7–8 кг соломи). Для досягнення чистоти й сухості повітря в клітці-будиночку треба регулярно змінювати верхній шар соломи. Щоденно в індивідуальні клітку або будиночок, з урахуванням ступеня забруднення підстилки, потрібно вносити 2–3 кг свіжої соломи, причому, верхній шар підстилки завтовшки 5–8 см постійно слід підтримувати сухим. Якщо теля утримують на відкритому повітрі в індивідуальних клітках з дахом, який знімається, то в теплу пору дах слід зняти. Коли на вулиці дуже холодно, то клітку зверху та боків додатково треба утеплити соломою. В індивідуальній клітці або будиночку не повинно бути більше одного теляти. Індивідуальні клітки та будиночки перед новою постановкою телят треба очистити від гною, продезінфікувати, побілити і тільки через тиждень можна запускати в них новий молодняк. Індивідуальна клітка-будиночок з вигульним майданчиком для телят на вулиці має розміри: довжина — 2,5 м, ширина — 1,2 м, висота передньої стінки — 1,2 м, задньої — 1,1 м — виготовляється із суцільних стінок (дошок, фанери, пластмаси або інших матеріалів). Довжина вигульного майданчику для прогулянок телят — 1,8 м. Краще його виготовити зі щитів у вигляді штахетнику чи дерев’яних дошок. Зовні клітки-будиночки рекомендується оббивати поліетиленовою плівкою. Відстань між клітками-будиночками — 0,5–1,0 м, яку взимку, за низьких температур та при заметілях, слід заповнити соломою. Індивідуальна клітка-будиночок може мати дверці або не мати передньої стінки взагалі, щоб теля мало змогу вільно виходити на вигульний майданчик. У цьому разі передню частина будиночка закривають брезентом або мішковиною у вигляді шторки. Для захисту від дії атмосферних опадів використовують поліетиленову плівку або руберойд. На тверде покриття в будиночку укладають підстилку з тирси завтовшки 20–25 см, яку застилають соломою спочатку з розрахунку 7,5 кг на один будиночок (товщина шару соломи — 30 см). Якщо на вулиці температура нижче 8...10°С, заметіль або негода, то шторку опускають, але теля вільно може виходити з будиночка, якщо на вулиці теплішає, — шторку доцільно підняти. За температури -25...30°С будиночок з боків треба утеплити тюками соломи чи іншими матеріалами. У зимово-весняний період з індивідуальних кліток або будиночків на вулиці телят рекомендується переводити в холодні приміщення, в групові ізольовані бокси з вигульними майданчиками на відкритому повітрі — не раніше двомісячного віку. Групове безприв’язне утримання телят (по 5–10 голів залежно від віку) допомагає тваринам краще витримувати низькі температури (до -30°С), раніше привчитись до поїдання рослинних кормів, що прискорює розвиток органів системи травлення, сприяє формуванню міцного кістяка. За групового утримання телят площа підлоги на одну тварину становить не менше 2 м2/голову, фронт годівлі — не менше 40 см. Холодне приміщення обов’язково повинно мати добру вентиляцію. За «холодного» методу вирощування телят важливо дотримуватись основних правил випоювання їх молозивом та молоком, а також годівлі рослинними кормами. Незалежно від того, в який час доби телиться корова, є дуже чітка зоотехнічна вимога — теля потрібно напоїти не пізніше ніж через 30–40 хвилин після народження. Це обумовлюється тим, що з часом молозиво втрачає свою якість, у ньому стає менше імуноглобулінів, які захищають організм новонародженої тварини від різних захворювань. Протягом першої доби від народження теля слід поїти теплим молозивом температурою 36...38°С не менше п’яти-шести разів. У два-сім днів від народження теляті рекомендується випоювати молозиво три-чотири рази на добу. Для покращання процесу травлення телятам у віці 3–20 днів від народження доцільно через 1,5 години після випоювання молозивом і молоком додатково давати 0,5–1,0 літр теплої кип’яченої води двічі-тричі на добу. Після 20-денного віку теляті можна давати теплу воду в будь-який час доби. Науковці рекомендують також витирати морду теляти після випоювання молозивом або молоком, щоб у нього не виникало рефлексу ссання. В разі вирощування телят на холоді потрібно суворо дотримуватись розпорядку дня й годувати тварин три-чотири рази на добу. У зв’язку з інтенсивністю окислювально-відновлювальних процесів в організмі молодняку та значною витратою енергії рівень годування телят на холоді повинен бути високим і становити близько 2,5–3,0 літрів молока на одне годування. Із сьомого дня від народження телят привчають до поїдання доброякісного сіна та концентрованих кормів. До 15 дня від народження телятам краще давати концкорми у вигляді молочної бовтанки, а потім перейти на сухі збалансовані концентровані корми, до яких тварини повинні мати вільний доступ. Із 40–60 дня від народження телят привчають до поїдання сінажу, а силос починають давати не раніше тримісячного віку. У цілому в господарствах повинні бути розроблені схеми годівлі телят, а раціони потрібно складати з урахуванням віку та живої маси тварин і балансувати за всіма поживними речовинами. Важливе застереження: щоб не викликати захворювання телят, яких вирощували «холодним» методом на відкритому повітрі, їх не рекомендується переводити в теплі капітальні приміщення і змішувати з телятами, що там утримуються. Отже, телята, вирощені на холоді, повинні утримуватись і далі в аналогічних умовах, тобто окремо в холодних приміщеннях. У власників корів може виникнути запитання, коли краще впроваджувати «холодний» метод вирощування телят. Це потрібно починати з моменту постановки худоби на зимово-стійлове утримання. Метод «холодного» вирощування телят не є абсолютно ідеальним. До нього слід розумно підготуватися, освоїти технологію, зробити потрібні розрахунки, а вже потім впроваджувати в господарстві. Однак основні переваги "холодного” методу такі: зменшуються витрати на утримання та будівництво типових теплих капітальних приміщень для тварин, підвищується імунітет тварин, значно знижуються захворювання телят, значно скорочується падіж новонароджених телят, підвищується їх збережуваність, зменшуються витрати на лікування тварин, покращується мікроклімат приміщень, зменшуються витрати електроенергії. Ручна праця та витрати кормів за «холодного» вирощування дещо збільшуються (на 5–15%), але це компенсується вищими середньодобовими приростами телят у всі пори року. Ще одна перевага полягає в тому, що телиці на один-два місяці раніше досягають парувального віку, а відтак, значно зменшуються витрати на вирощування майбутньої корови. І нарешті, молодняк, який вирощено за технологією "холодного” методу поза теплими приміщеннями, у подальшому практично завжди продуктивніший, ніж тварини, вирощені в традиційних умовах. Для успішного застосування «холодного» методу вирощування телят потрібно дотримуватись усіх зоотехнічних вимог щодо утримання та повноцінної годівлі тварин і враховувати конкретні умови й можливості господарства. Наприклад, якщо в господарстві немає кваліфікованих тваринників, не побудовано належних приміщень для телят або немає в достатній кількості доброякісних кормів чи соломи для підстилки, — переходити на «холодний» метод вирощування телят не рекомендовано. «Холодний» метод вирощування телят поза теплими капітальними приміщеннями доречно застосовувати не лише в зимово-весняний період, а й у будь-яку пору року. В. Обливанцов, доктор с.-г. наук Джерело - http://ukragroportal.com
