Виробництво яєць і м’яса в більшості країн світу щорічно зростає, і це — наслідок безперервного розвитку птахівництва. Виробництво яєць для харчування щорічно збільшується на 5–7 млрд шт., або на 1,0–1,5%, щорічно темпи приросту виробництва м’яса птиці становлять приблизно 8%. Нині складова успіху галузі — генетика і селекція, сучасний науково обгрунтований рівень годування й утримання птиці, технологічне і переробне обладнання, високі ветеринарний захист та організація праці. Прогрес галузі значно пов’язаний з раціональним використанням світового генофонду, підвищенням генетичного потенціалу птиці. Для одержання харчових яєць у промисловості птахівництва використовують гібридну птицю двох типів: та, що відкладає яйця з білою (так звані білі кроси) і зі світло-коричневою або коричневою шкаралупою (коричневі кроси). Перші були створені на генетичній основі породи Білий леггорн, другі — за участю порід Нью-гемпшир, Род-айленд, Смугастий плімутрок, Полтавська глиняста та ін. Наведені дані засвідчують, що від однієї коричневої несучки одержують яєчної маси більше порівняно з білою. Разом з тим, слід визнати, що ціна виробленого яйця з коричневою шкаралупою все ж вища, ніж ціна яйця з білою шкаралупою, що насамперед пов’язано з вищими затратами кормів на 1 кг яйцемаси у коричневих кросів. Крім цього, птиця коричневих кросів вирізняється спокійним норовом, стійкіша до виробничих стресів і спекотного клімату. Наявність аутосексності дає змогу сортувати курчат за статтю у віці однієї доби за забарвленням пір’я. Останніми десятиріччями у світі простежувалась тенденція до збільшення виробництва яєць з коричневою шкаралупою. У Бельгії виробництво коричневих яєць становить 70%, в Англії — 85, в Італії — 89, у Франції — майже 100%, тобто попит, в основному, на коричневі яйця, причому останніми роками поголів’я коричневих несучок у цих країнах збільшилось на 8–20%. У таких країнах, як США, Німеччина, Японія, Голландія, традиційно споживають яйця з білою шкаралупою, проте нині в країнах Центральної Європи та США також відмічається тенденція до збільшення виробництва коричневих яєць не лише на експорт, а й для внутрішнього використання. Так, у Німеччині та Голландії виробництво яєць з коричневою шкаралупою становить близько 35%. Сьогодні навряд чи можна назвати хоча б одну країну з розвинутим птахівництвом, яка б для виробництва яєць і м’яса використовувала кроси лише однієї будь-якої селекційної фірми. Ринки збуту племінної продукції постійно розширюються, а в окремих країнах птахівництво базується одночасно на 5–10 (і більше) кросах, що їх купують у різних країнах. Визначальним фактором для придбання та використання того чи іншого кросу є не лише його конкурентоспроможність, але й програми реалізації генетичного потенціалу птиці, її конкурсних випробувань, ефективність реклами. Нині на світовий ринок вийшло близько 20 фірм, що працюють з так званими білими кросами яєчних курей. Найвідоміші: "Декалб”, "Єврибрид” (Голландія), "ІСА-Бебок”, "Шевер” (Канада), "Ломанн” (Німеччина), "Хай-Лайн” (США) тощо. Стільки ж фірм, у тому числі і названі вище, реалізують племінний матеріал коричневих кросів. Відомі також кроси "Тетра” (Угорщина), "Домінант” (Чехія), "Іза” (Франція), "Прогрес” (Росія). З курми, яйця яких мають світло-кремову шкаралупу, працюють і представляють на ринок племінну продукцію близько 10 фірм, більшість кросів належать Австралії, Польщі, Чехії, Канаді. Для отримання яєць в Україні використовують кроси птиці як зарубіжної, так і вітчизняної селекції. Згідно з Державним племінним реєстром, в Україні поширені 17 кросів яєчних курей (6 — з білою шкаралупою, 11 — з коричневою), в тому числі 14 — зарубіжного походження. Високої продуктивності яєчні птахофабрики досягли завдяки використанню високопродуктивних кросів зарубіжної селекції: "Ломманн-Браун”, "Ломанн-Вайт”, "Іза-Браун”, "Іза-Вайт”, "Хай-Лайн”, "Шевер”, "Тетра-СЛ”, "Хайсекс коричневий”, "Хайсекс білий”, "Декалб” та інших. Використання цих кросів дало змогу яєчним птахівничим господарствам вийти на рівень 280–320 штук яєць від середньорічної курки-несучки за затрат кормів на 10 штук яєць 1,15–1,25 кг. Значний внесок у яєчне птахівництво України зробили акліматизовані в Україні стресостійкі кроси: "Бєларусь-9”, "Борки-117”, "Борки-2М”, "Слобожанський-3”, "Борки-колор” (селекція Інституту птахівництва УААН). Відомо, що ступінь реалізації генетичного потенціалу продуктивності кросів багато в чому залежить від умов утримання й годування птиці, епізоотичного стану господарств. Там, де неповною мірою дотримуються необхідних вимог, генетичні можливості будь-якого кросу реалізуються лише на 84–85%. У цьому зв’язку кроси вітчизняної селекції — "Борки-колор” і "Слобожанський-3” — вигідно розводити на птахофабриках з невисоким ступенем інтенсифікації виробництва яєць, у фермерських господарствах, де не завжди можливо створити ідеальні умови годування та утримання птиці, що для імпортних кросів неприпустимо. Конкурентоспроможність будь-якого бройлерного кросу визначається кількістю кілограмів м’яса, отриманого у розрахунку на курку батьківського стада. Дана ознака являє собою сумарний показник, при розрахунку якого використовується жива маса бройлерів, яка багато в чому залежить від генотипу півнів батьківської форми корниш та плодючості материнської форми — плімутрок. Використання сучасних технологій дає змогу в бройлерному виробництві знизити строк відгодовування до 35 днів, забезпечити середньодобовий приріст понад 50 г за конверсії корму 1,75 кг та отримати на курку-несучку батьківського стада 230 кг м’яса бройлерів у забійній масі. У всьому світі бройлерів традиційно вирощують на підлозі, в зв’язку з чим цікавим є досвід створення конкурентоспроможних кросів ФГУП ППЗ "Русь” (Росія), де вперше у світовій практиці відпрацьовано технологію кліткового утримання селекційного та батьківського стад м’ясних курей звичайної живої маси. Тут створено низку високопродуктивних м’ясних кросів: "СК Русь”, "СК Русь-2”, "СК Русь-213”, "СК Русь-4”, "СК Русь-413”. Від батьківського стада кросів "Росс-308”, "Гібро ПН”, "Арбор-Акрес”, згідно з рекламною інформацією, можна отримати за 62 тижні 166–482 шт. яєць, м’яса від несучок — 301–339 кг. Нині в Україну батьківські стада бройлерів завозять із-за кордону, найбільше поширення отримали "Росс-308”, "Гібро ПН”, "Смєна 4”. Таким чином, на теренах України широкого поширення набули кроси курей німецьких, голландських, американських, російських фірм, що характеризуються високим рівнем яєчної та м’ясної продуктивності, стійкі проти інфекційних захворювань та мають високу збережуваність поголів’я. Г. Кравець, канд. с.-г. наук Харківська державна зооветеринарна академія Джерело - http://ukragroportal.com
