Раціон сухостійних тварин середньої вгодованості живою масою 500–600 кг повинен включати 4–6 кг бобово-злакового сіна, 12–15 — високоякісного силосу, сінажу, 8–10 — кормових коренеплодів і 1–3 кг комбікорму (залежно від очікуваного надою). Загальна поживність раціону, за планового надою 5000 кг молока, має бути на рівні 9,9–10,7 к. о. із вмістом 1090–1175 г перетравного протеїну, 90–110 — кальцію, 55–65 г фосфору, 495–535 мг каротину, 980–1060 г цукру. Спостереження вчених засвідчили, що забезпечення корів і нетелей в останню третину тільності достатньою кількістю білків, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів позитивно впливає на профілактику багатьох захворювань у родовий і післяродовий періоди та стан здоров’я приплоду. Гарантією формування добре розвинутого, з високою резистентністю, теляти, нормального перебігу отелення, зведення до мінімуму післяродових ускладнень є переведення тільних корів за 60 днів до розтелення в окрему групу, створення їм належних умов утримання та годівлі. Якщо безприв’язне утримання неможливо застосувати, тоді сухостійних корів утримують на прив’язі, здійснюючи щоденний активний моціон. Нетелей в останню третину тільності так само готують до отелення й дальшої лактації.
Вирощування телят у перший місяць після народження Вирощування теляти в постнатальний період розпочинається з перших хвилин його життя. Бокси для отелення повинні бути чисті й сухі. Телята, що народжуються самостійно, ссуть корову вже через 1,5–2 години. Телятам, які не можуть самостійно підійти до корови, треба випоїти перші порції молозива якнайшвидше, тому що дослідженнями вчених доведено: згодовування теляткам молозива (1,5–2,0 л) природним способом або із соскової поїлки через годину після народження забезпечує достатню резистентність організму новонародженого. Відомо, що вміст унікальних незамінних поживних речовин, які містяться в молозиві, зменшується з кожною годиною після отелення. Тому запізніле випоювання молозива (через 4–5 годин) знижує життєздатність теляти й часто стає причиною його захворювання. У молозиві міститься в 4–5 разів більше білка, в 20–25 разів — альбумінів, глобулінів і в 1,5 раза — солей порівняно з молоком. Протягом перших двох днів теля повинно споживати молозиво не менше трьох разів на добу. Для стимулювання розвитку передшлунків і кишківника потрібно якнайшвидше привчати телят до високоякісних рослинних кормів: із 7–10-го дня треба давати бобово-злакове сіно, з 10–15-го — просіяну вівсянку, ячмінну дерть та кормові коренеплоди, після 30-денного віку — силос кукурудзяний, сінаж. У літній період прив’ялену зелену масу починають згодовувати з 20–30-денного віку телят. Найоптимальніший період перебування телят у профілакторії — 30 днів. Середньодобові прирости в цей період повинні бути не менше 650 г. Таким чином, профілактичний період характеризується своєчасним (до 1,5 год) випоюванням молозива, спільним (протягом двох діб) перебуванням новонародженого з матір’ю і 30-денним перебуванням телят у профілакторії, раннім привчанням до поїдання високоякісних кормів: сіна, концентратів, кормових коренеплодів, силосу, сінажу та прив’яленої зеленої маси.
Утримання й годівля телят до шестимісячного віку Утримувати телят першого періоду вирощування бажано без прив’язі, в групових клітках із розрахунку не менше 1 м2 для телятка до тримісячного віку і 2 м2 — до шести місяців. Групи комплектують із теличок одного віку та з однаковою живою масою. Фронт годівлі — не менше 40 см на голову, доступ до води — цілодобовий. У стійловий період теличок вигулюють безпосередньо біля приміщень (телятників). У літній період телят випасають на культурних пасовищах, закладених біля ферми або неподалік від неї. На вигулах та пасовищах установлюють водонапувалки та розкладають сіль-лизунець, а також роблять тіньові навіси, під якими телята перебувають у спеку. Перед тим, як вигнати тварин на пасовище, їм згодовують половину денної норми молока (перегону), комбікорму, сіна. Після випасання, на вечірнє годування, в годівниці закладають другу половину раціону. Годують теличок у цей період згідно із загальноприйнятими нормами. За півроку теличкам згодовують 360–400 кг незбираного молока та 600–700 — перегону, поступово зменшуючи кількість незбираного молока й збільшуючи кількість перегону, 160–170 — концкормів (добова норма — 0,1 кг на початку періоду і 1,6–1,7 — у кінці), 260–250 — доброго сіна, 280 — коренеплодів і 530 — силосу взимку або 1400 кг трави влітку. Така годівля забезпечує прирости живої маси на рівні 700–800 г за добу. Вирощуючи теличок у цей віковий період, треба стежити за станом їхнього здоров’я, за тим, як вони поїдають корми, нибирають масу. В разі потреби в годівлю слід вносити корективи.
Вирощування телиць після шести місяців Кращий спосіб утримання телиць такого віку — безприв’язний. Але в зоні західного регіону їх прив’язують. У цьому разі в зимово-стійловий період тваринам забезпечують моціон, а влітку їх випасають на культурних пасовищах. За безприв’язного утримання оптимальна кількість тварин у групових клітках залежить від площі підлоги: 3 м2 на одну голову в 6–12 місяців і 6 м2 на вигулах із твердим покриттям, для старших телиць — 9 м2. Формуючи групи телиць, виходять із того, щоб різниця за віком і живою масою була мінімальною, відповідно, 20–30 днів і 15–25 кг. Фронт годівлі — 75–80 см, роздача кормів — дворазова (зранку і ввечері), концентрати — дозовано. Після переведення тварин на пасовища, коли в траві ще мало клітковини, для забезпечення нормальної діяльності шлунково-кишкового тракту в раціон телиць усіх вікових груп обов’язково додають 0,5–1,5 кг сіна або соломи. Плануючи пасовища та розбиваючи їх на загони, виходять із такого розрахунку: за врожайності 250 ц/га зеленої маси — 12–13 телят до 3-місячного віку на 1 га пасовища, 4–6-місячного віку — 10–12 гол., 6–12-місячного віку — 7–8 гол., 13–15-місячного віку — 5–6 гол., 16–18-місячного віку — 3–4 гол. Для телят до 6-місячного віку закладають пасовища поблизу приміщень. Вони повинні бути з міцною дерниною та густим і ніжим травостоєм, у якому переважають конюшина біла та низові злаки. Добрими компонентами травостою культурних пасовищ для молодняку великої рогатої худоби є тонконіг лучний, костриця лучна, конюшина біла. На пасовищах тварини мають вільний доступ до води, солі-лизунця та навісів, щоб ховатися там у спеку й негоду. За доброго травостою, правильного догляду та утримання пасовищ, дотримання норми навантаження й застосування загінного методу випасання прирости тварин досягають 600–700 г за добу. Утримання молодняку ВРХ на культурних пасовищах є економічно вигідним: затрати праці на одиницю продукції мінімальні.
Годівля племінних телиць та нетелей Період вирощування телиць після шестимісячного віку збігається з інтенсивним ростом та розвитком молочної залози й статевої системи зокрема. Годівля телиць у цей період повинна забезпечити їм нормальний розвиток та плодотворне осіменіння у віці 16–18 місяців при живій масі 370–400 кг. Виправдала себе така структура кормів (% за поживністю) від народження й до отелення (у 25–26 міс.): молочні — 8–10%, концентровані — 18–20, грубі, соковиті й зелені — 73–77%. За період вирощування середньодобові прирости живої маси мають становити 650–700 г. Якщо в літній період телицям згодовують 35–38 кг доброякісної зеленої маси (випасання + годівля), то їх можна вирощувати й без концентратів. У разі недостатньої кількості трави на пасовищі тварин треба підгодовувати. Годівля нетелей у першу половину тільності помірна, а в другу — підвищена, щоб забезпечити нормальний розвиток плоду. Обов’язковою умовою в разі прив’язного утримання нетелей є моціон. Годівля в цей період має бути на рівні 8,0–9,0 к. о. із вмістом протеїну 110–120 г, тобто повинна забезпечити середньодобові прирости живої маси на рівні 700–750 г, за очікуваного надою 4–4,5 тис. кг молока. Нетелей 5–6-місячної тільності формують в окремі групи, де вони пребувають 90 днів до отелення і 90–100 днів після. В період підготовки нетелей до отелення особливої уваги заслуговує масаж вимені, завдяки чому можна підвищити надої первісток на 10–26%. Ще вищий ефект забезпечує захід у поєднанні з відповідним рівнем годівлі та утримання, про що згадувалось вище. Якщо хоч один із перерахованих елементів вирощування тварин упустити або ж проводити з недостатньою ретельністю, очікуваного ефекту не буде. Масаж сприяє розвитку залозистої тканини вимені ще до початку лактації, формуванню його розмірів і бажаних форм, посиленню функціональної діяльності після отелення. Робити масаж краще вручну. До маніпуляції з вим’ям нетелей треба привчати: погладжувати долонями, обтирати вологим рушником під час доїння дорослого стада. Тривалість масажу – 2–5 хв, за 20–25 днів до отелення масаж вимені припиняють. Нетелям створюють оптимальні умови для нормального отелення і в післяродовий період. Через півгодини після отелення, щоб запобігти порушенню водно-сольового балансу в організмі, корові слід дати 1,5 відра теплої підсоленої води (50–60 г кухонної солі на відро води), а через 5–6 годин — 0,5–1,0 кг пшеничних висівок на відро теплої води. Через 10–15 днів після отелення, коли вим’я прийде до норми, розпочинають роздоювання. Отож, на основі вищенаведеного матеріалу можна зробити висновок: якщо застосувати й правильно витримати на практиці основні технологічні елементи вирощування телиць у всі періоди натального й постнатального розвитку та під час підготовки нетелей до розтелення, можна отримати здорових, розвинутих телиць із майбутньою їх продуктивністю 4–4,5 тис. кг молока за лактацію. В. Федак, канд. с.-г. наук, Т. Боївка, канд. біол. наук, Н. Федак, канд. біол. наук, О. Лящук, наук. співробітник, Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН Джерело - http://ukragroportal.com
