Основними причинами захворювань копитець у корів є неповноцінна і незбалансована годівля, гіподинамія, висока скупченість тварин, травматизм, низька якість і недосконалість підлоги, невиконання зоогігієнічних та ветеринарних вимог щодо утримання тварин, відсутність планового та систематичного догляду за копитцями (обрізування, розчищення, клінічний огляд, своєчасне лікування та застосування дезінфікуючих ванн). Для запобігання хворобам копитець у корів профілактику проводять у двох напрямах: створюють відповідні умови для правильного росту та розвитку копитцевого рогу, попередження травматизму та поранень. Однією з головних умов нормального росту та розвитку копитцевого рогу, крім достатнього і раціонального годування, є можливість тварини вільно рухатися. У літній період це здійснюється на пасовищах, узимку — на вигульних майданчиках та теренкурах. У профілактиці захворювань копитець важливе місце посідає активний моціон. Його можна здійснювати, якщо при комплексах будуть побудовані вигульні майданчики та теренкури із твердим покриттям для прогону тварин щодня на 3-5 км. Для профілактики деформації копитець В. Борисевич рекомендує регулярний та активний моціон, розчищення копитець, використання копитцевих ванн, проведення селекційної роботи та забезпечення тварин збалансованими кормами.
Моціон З метою профілактики захворювань копитець доцільно здійснювати прогін тварин доріжками із твердим покриттям (асфальт, бетон) на відстань 1–2 км, з наступним перебуванням на грунті. Для знешкоджування біогенних амінів (гістамінів) — результат висококонцентрованих кормів — потрібен також активний моціон. Відстань прогону тварин має бути не меншою 2–3 км по м’якому грунту. Підвищений кровообіг у тканинах копитець супроводжується зв’язуванням та евакуацією біогенних амінів — гістамінів. Активний моціон забезпечує також зношування надлишкового копитцевого рогу.
Обрізування та розчищення Важливе значення у профілактиці захворювань і підвищенні продуктивності є систематичні заходи з правильного розчищення та обрізування копитець. Надлишкове відростання рогової стінки значно змінює форму рогової капсули. Копитця набувають неправильної форми, внаслідок чого розвиваються важкі патологічні процеси, що призводять до порушення координації, значного зниження продуктивності тварин. За стійлового утримання розчищення та обрізування копитець у корів проводять 2–3 рази на рік, а в умовах корівників з дерев’яними підлогами — кожні 3 місяці. За безприв’язного боксового утримання на бетонних щілинних підлогах ці операції здійснюють двічі на рік.
Копитцеві ванни Копитцеві ванни дають змогу проводити групову профілактику захворювань пальців і копитець. Для цього використовують 10%-й розчин мідного купоросу або 5–10%-й розчин формаліну. Мідний купорос діє як антисептик і зміцнює ріг копитець та запобігає проникненню у нього води. Формалінові ванни забезпечують достатню дезінфекцію пальців і копитець. Як правило, копитцеві ванни використовують протягом 2–3 днів із двотижневою перервою, найпростіша ванна для копитець — це заглиблення в підлозі прямокутної форми. Рекомендована довжина ванни — 3–5 м, ширина — 1–2 м, глибина — 0,13–0,20 м. Ванна має огородження. На молочних комплексах його встановлюють при виході із доїльної зали. Одноразового заповнення ванни достатньо для обробки 350-400 корів. За прив’язного утримання корів можна використовувати невелику переносну ванну (час занурення копитець — 1,5–2 хв). До позитивного впливу копитцевих ванн слід віднести той факт, що за регулярного використання формалінових ванн зношуваність копитцевого рогу зменшується на 6%, копитця стають міцнішими. Тому на промислових комплексах, особливо молочних, в умовах гіподинамії та для профілактики захворювань копитець у корів перед вигоном тварин на вигульні майданчики або теренкур потрібно встановлювати великі ванни з розчином мідного купоросу або формаліну. Спеціалісти фірми Veepro Holland (Нідерланди) пропонують використовувати формалінові та міднокупоросні ванни з температурою розчину до 15°С. Вони вважають, що найзручніше місце для встановлення ванн — вихід із доїльного приміщення. Для ВРХ голландської породи пропонуються розміри ванн: довжина — 3–5 м; ширина — 0,75 м; глибина — 0,15 м; ванну заповнюють розчином на 0,1 м. Лікувальний ефект досягається, якщо тварина буде перебувати у сухому місці протягом півгодини після прийняття ванни. Із наукових джерел відомо, що, крім міднокупоросних і формалінових ванн, для лікування кінцівок використовують ванни із глини. Під час групових аплікацій тварини постійно перебувають у русі, здійснюючи при цьому масаж хворих кінцівок, чим прискорюють швидке їх загоювання. В умовах утримання корів на решітних підлогах ріг копитець тазових кінцівок втрачає вологу, стає твердим. Для пом’якшення його перед розчищенням тварин 2–3 рази проводять через ванну з водою, після чого рекомендоване профілактичне загартування копитець у формаліновій ванні.
Для профілактики деформацій копит та для запобігання їх захворюванням суттєвого значення набувають також вологість копитцевого рогу та чистота копитець. Загальна профілактика захворювань копитець має включати систему ортопедичної диспансеризації корів при проведенні комплексної диспансеризації, — як правило, 2 рази на рік. При клініко-ортопедичному дослідженні враховують: постановку кінцівки, вісь пальцевих кісток, кут нахилу копитець у зачіпній частині, стан рогової стінки, підошви та м’якої частини (колір, наявність тріщин, поранення, виразки). Встановлюють ступінь відростання або зношування поверхні підошви, виявляють зони найбільшого зношування рогу. Усі заходи, що входять до складу профілакти захворювань кінцівок, — обов’язкові. Жоден з них, проведений окремо (обрізування, розчищення, копитцеві ванни, моціон, контроль стану копитець), не замінить іншого. Але для проведення кожного з цих заходів слід мати потрібну площу, обладнання та відповідних фахівців (табл.).
Отже, проведення заходів з профілактики захворювань копитець ВРХ слід проводити в місцях скупчення тварин: моціонний майданчик, корівник, доїльна зала. Але ці приміщення та площі мають своє пряме функціональне призначення, свою конструктивну специфіку і практично не пристосовані для проведення заходів із профілактики захворювань кінцівок тварин. Виконання операцій з обрізання та розчищення копитець ВРХ безпосередньо у корівнику створює цілу низку незручностей для оператора та тварини. Обмеженість площі корівника не дає змоги використовувати фіксаційний станок, а стійло не може повноцінно його замінити, тому проведення цих операцій (обрізання, розчищення) ускладнюється, а тому інколи їх проводять не в повному обсязі (обробляють лише передні кінцівки). Копитця, що підлягають обробці, мають бути чистими, а для встановлення кількості надлишкового рогу, який підлягає видаленню, за допомогою вимірювальних приладів повинні бути встановлені геометричні розміри копитець: кут нахилу копитцевої стінки, довжина, ширина копитця тощо. Зрозуміло, що у корівнику без фіксаційного станка визначити ці параметри важко. Облаштування копитцевих ванн у приміщенні доїльної зали також може викликати низку проблем: формалін, який використовують у дезінфікуючих розчинах, має неприємний різкий запах, що створює незручності для людей і тварин, які перебувають у цьому приміщенні. Запахом формаліну може насичуватись і молоко, що суттєво знижує його якість. Специфіка виконання кожного профілактичного заходу, різноманітність та кількість способів для їх проведення, потреба у значних площах, а також взаємозв’язок між операціями з профілактики захворювань кінцівок ВРХ вказують на те, що місцем проведення всіх профілактичних заходів повинен бути один профілактичний комплекс. До його складу мають входити: теренкур (довжина доріжок — 3 км), майданчик для обрізування та розчищення копитець, майданчик з копитцевими ваннами, декілька моціонних майданчиків, майданчик для проведення контролю стану кінцівок. Площа профілактичного комплексу має бути достатньою для створення різних комбінацій із обладнання, призначеного для одного або кількох профілактичних заходів. Наприклад, на майданчику для обрізування та розчищення копитець встановлюють механічні засоби для здійснення цих операцій, а між ними облаштовують копитцеві ванни. Або встановлюють ванни на початку теренкуру. Такі комбінації у розміщенні обладнання значно розширюють його технічні можливості, що дає змогу ефективніше використовувати дезінфікуючі розчини, скоротити капітальні вкладення на обслуговування комплексу, спростити технічне обслуговування, поліпшити екологію. За першим варіантом для забезпечення процесу обрізування та розчищення копитець і проходження тварин через ванни потрібно застосовувати механізм їх примусового руху. Це дасть змогу забезпечити потрібну тривалість копитцевих ванн цілої групи тварин і поєднати процес покращання фізико-механічних властивостей копитцевого рогу, профілактики захворювань та процес розчищення і обрізування копитець тварин. За другим варіантом облаштування профілактичного комплексу (встановлення ванн на початку теренкуру) підвищується ефективність дії дезінфікуючих розчинів за умови дальшого перебування тварин у сухому місці впродовж 30–40 хв. На початку твердого покриття теренкуру можна встановити ванни для миття копитець та для розм’якшення копитцевого рогу (за потреби). Причому ванни можна використовувати різної конфігурації та значної довжини (7–9 м). На території профілактичного комплексу слід установити декілька ванн із глиною для проведення групового лікування копитець. Збільшення спеціалізованих ділянок на профілактичному комплексі з достатньою кількістю засобів і пристроїв для забезпечення якісного проведення профілактичних заходів, з одного боку, розширює його можливості, що забезпечує проведення всіх необхідних операцій з догляду, профілактики та лікування тварин, а з другого — вимушує до інтенсивного використання цього обладнання. З усіх зазначених у таблиці профілактичних заходів обрізування та розчищення копитець потребують найбільших затрат ручної праці та часу. Для інтенсивного використання можливостей обладнання комплексу застосування малопродуктивних засобів, у тому числі відомих засобів для обрізування та розчищення копитець, не є ефективним. Для підвищення продуктивності під час виконання саме цих операцій потрібно застосовувати механічні засоби, що здатні обробляти копитця окремих тварин, які повільно рухаються, або групи тварин. Зношування копитцевого рогу відбувається в процесі руху тварини по твердій або м’якій поверхні. При цьому відбувається інтенсивне зношування рогу копитцевої стінки, з інших ділянок (підошва та м’яка частина) ріг зношується не так інтенсивно. За регулярного використання теренкуру, нормальних умов утримання та нормальної постановки кінцівок тварин потреби у регулярному обрізуванні копитцевої стінки копитець не буде (у більшості тварин), але видалення старого рогу з інших ділянок копитець (підошва, м’яка частина) потребують усі тварини. Тому із механічних засобів для обрізування копитець бажано використовувати ті, що призначені для індивідуальної обробки кінцівок тварин та проведення ортопедичних операцій. Для здійснення процесу розчищення копитець перевагу варто надавати механічним засобам, призначеним для безфіксаційної обробки копитець тварин, бо вони мають достатньо високу продуктивність (15–20 тварин за годину) при високій якості обробки копитець.
На рисунку 1 зображено схему профілактичного комплексу для молочно-товарної ферми, на якому встановлене все потрібне обладнання для проведення заходів з профілактики захворювань копитець ВРХ у повному обсязі. Комплекс складається з п’яти спеціалізованих ділянок, кожна з яких має своє призначення. Ділянка І — теренкур, призначений для щоденного прогону тварин. Довжина доріжок теренкуру — 2–3 км, причому ділянки з твердим покриттям повинні змінюватись ділянками з м’яким (пісок, щебінь) покриттям, що забезпечить зношування копитцевого рогу на усіх опорних ділянках копитця, а горизонтальні ділянки мають змінюватись підйомами та спусками. На початку теренкуру встановлено ванну 1 з водою для забезпечення певного рівня чистоти кінцівок тварин. Для виявлення тварин із хворими кінцівками на початку теренкуру створюють пандус 2 — похилу ділянку із м’яким покриттям. Кут нахилу пандуса становить 15...20°, що для тварин із здоровими кінцівками не створює значної перешкоди, але для тварин із хворими кінцівками або пошкодженими копитцями має певні незручності. Тому такі тварини, бажаючи обминути перешкоду, будуть обирати горизонтальну ділянку пандуса, яка відокремлена від похилішої обмежувачем 3. Горизонтальна ділянка пандуса (рис. 1) знаходиться на внутрішній стороні теренкуру і межує із ділянкою II — майданчиком для огляду та лікування кінцівок. Тварин, які рухаються горизонтальною ділянкою пандуса 2, направляють на майданчик II. На цьому майданчику встановлено копитцеві ванни 4 із дезінфікуючим розчином та пристрій для огляду, контролю та обрізання копитець 5. Поруч із майданчиком для огляду та лікування кінцівок тварин розташована ділянка III — огороджений майданчик із ємністю 7, у якій міститься глина. Цей майданчик передбачається використовувати для здійснення масажу кінцівок групі тварин, які мають захворювання. Ділянка IV — моціонний майданчик, призначений також для тимчасового утримання тварин, яким проводять профілактику захворювань кінцівок або лікують їх. Ділянка V — майданчик механічної обробки копитець. Він має кільцеподібну форму, що дає змогу розмістити на ньому в певному порядку копитцеві ванни 9, механічні засоби для розчищення копитець 10, пристрій примусового руху тварин 11 із годівницями 12 та живильник 13. Цей майданчик призначений для здійснення операцій із розчищення копитець тварин та обробки копитець дезінфікуючими розчинами (формалін, мідний купорос). Розчищення копитець здійснюється за допомогою механічних пристроїв 10, які мають решітчасту опорну поверхню, між пластинами якої рухаються гнучкі тягові органи із еластичними різальними елементами. Розчищення опорної поверхні копитець (видалення старого рогу із підошовної та п’яточної частин копитця) здійснюють без фіксації тварини та кінцівок. Операцію розчищення копитець здійснюють так. Кожну тварину, яку обрали для проведення операції, направляють у вхідний коридор майданчика V (рис. 1) (позначено стрілкою). Рухаючись за годівницею 12, яка наповнена кормом із дозатора 13, тварина проходить через ванну 9 із дезінфікуючим розчином, потім потрапляє на опорні поверхні пристроїв для розчищення копитець 10, які різняться напрямком руху гнучких тягових органів із різальними елементами, знову проходить через ванну 9 і потрапляє у вихідний коридор майданчика. Гнучкі тягові органи з різальними елементами першого (за рухом тварини) пристрою 10 рухаються вздовж умовної осі тварини, а такі ж органи другого пристрою 10 рухаються перпендикулярно цій осі. Внаслідок цього еластичні різальні елементи цих пристроїв видаляють старий ріг з усієї опорної поверхні копитець без пошкоджень рогового башмака. Розміщення копитцевих ванн на одному майданчику із механічними засобами для розчищення копитець дає змогу одночасно із видаленням старого рогу впливати на твердість та вологість нового рогу, використовуючи для цього відомі розчини, регулюючи тим самим відростання і зношування копитцевого рогу тварин. Пристрій примусового руху 11 забезпечує потрібний час перебування тварин у ємностях 9 із розчинами та на опорних поверхнях пристроїв 10 залежно від фізико-механічного стану копитцевого рогу та кількості старого надлишкового рогу. Тварини, яким обробили копитця, продовжують рухатися доріжками теренкуру, або ж їх направляють на моціонні майданчики. С. Рудик, В. Ярошенко, В. Рибалко, НАУ Джерело - http://ukragroportal.com
